Не засвітився вогник в моїй хаті,
Стежину снігом замело давно.
Колись було там радощів багато,
Та з часом опустіло все пройшло.
Колись колядники сюди ходили,
І кожен день було там щось нове.
А зараз двері на замок закрили,
І більш ніхто у хаті не живе.
Пішов дідусь за ним пішла бабуся,
Життя пройшло неначе не було.
Я у той час,нажаль не повернуся,
Та гріє мене їх душі тепло.
Не вистачає радощів і сміху,
Простого, того щирого тепла.
І замело стежинку мою снігом,
Туди де я щасливою була.
І хоч давно вже зовсім не дитина,
Та залишилась там душа моя.
Сумує лиш старесенька хатина,
А разом з нею гірко плачу я...
Автор Lyuda Zaveruha
