В теплі Господньої руки,
Бува, сніжить зима.
Десь бродять в протягах дзвінки,
Всіх тих, кого нема.
Скриплять слідами петлі днів,
Ніч – місячним серпом,
В чиєсь житло мороз забрів,
І всівся за столом.
«Чого тобі, води чи страв,
Присядь і відпочинь,
Чи в тебе, може, безліч справ,
На стежці сновидінь?»
А він погляне із-під брів,
Зітхне – і в далеч синю.
Лише на місці, де сидів,
Холодна тиша й іней…
