Поема
Отцю і Сину
і Святому Духу
із трепетанням присвячується
Зірка Твоя зійшла
освітлюючи той же
й од зерен трохи більший шлак —
що Вавилон
бо Ти нас вивів із полону...
Дивись! що в ньому і народ наш
охолонув
і зразу зорі охололи,
а не як я!
Зір сім’я
заквокала
що як це
я так плавивсь —
й світ цей плавив
і як це у мені Зоря Твоя палала!
як те Начало,
й в ньому Слово — безначальне!
Відчалило повітря.
Палаюче —
це в світ нова відчайність
це в світ вплила відчайність —
і відчай
й живого Слова безпечальність!
Мій Боже, я живу серед незрячих,
це Ти живеш в мені
бо я — гарячий!
Ти видобув із
мене зрячість,
і був полон —
я й там казав гарячість!
не охолов
от я живий! — серед незрячих...
вони хатища збудували...
Якби ж я був з таким
началом...
Якби не Храм...
то яка б доля далі
натікала?
Якби не Ти —
то слово —
пря зображувальних засобів
всіх зажувала б!!
Й випльовувала б —
де Ти,
де все?!
Та Слова Храм — хто вознесе?
Трясе —
чи потрясе,
чи вийме Серце Боже над усе —
делікатесне м’ясиво оплавить!!
Розправить Крила Слави! —
В Книзі Життя —
відкриє Божі глави!
Й на дно
аж допустить небесне молоко
якого поки ще не славили!
Агави! І алкоголіки в неславі!
Чи — з Оком? чи —
під землю хочете глибоко?!
Це якби Бога
могли знати ви —
ніби в часи Захарії,
в часи Аггея!
Знайти і зміст,
і Книгу, й зміст глави
із огляду затемнень
Вавилонії — всієї!
Може б в безсмертне Слово
захотіли ви?
29.12.2020,
свято пророка Аггея,
Київ
