Хоч стосунки наші вже не прості…
Потопає серденько в дощу!..
- Я прийшла непрохано у гості…
Наварила милому борщу…
Застелила білу скатертину…
Квіточок поставила букет…
Сіла під бузок, що біля тину…
Чистила його старий кашкет…
- Господи, я ледве не зомліла!
Йде миленький… поряд з ним дівча…
Вів до себе в дім… струнку… красиву!..
Все торкався, мимохідь, плеча…
Раптом зник з моєї плоті подих…
Та слова розсипались усі…
Витримала зустріч… наче подвиг…
- Мовчки віддала йому ключі…
Загорнула серце у лахміття
дум своїх та нездійсненних мрій…
Бігла стежкою душа самітна…
та під ноги кидала надій…
23.12.2020 р.
Фото з інету.
Непрошенная
Между нами… пропасть… Все не просто…
В отношении есть холодок…
- Все равно бреду сегодня в гости…
Приготовлю милому борщок…
Стол накрыла… в вазочке букетик…
(Он любитель полевых цветов…)
Положила несколько салфеток…
Вышла помечтать средь облаков…
- Боже мой, и как я не упала?!
Милый с девушкой идет домой!
В горле ком… и воздуха мне мало...
Ухожу немедленно долой!
Скатерть ведь… для них я застилала!..
Вечерок украсят две свечи…
Испугался, славный мой… скандала…
- Я лишь… отдала ему ключи…
Завернула сердца жар в лохмотья
мыслей и несбывшейся мечты…
Уходя, бросала веры клочья
и рвала надежды хомуты…
23.12.2020 г.
Фото из инета.
