Моя Любове, о, моя Любове,
Як осідлала, так й несеш мене.
За мною завжди тільки друге слово
І смикаєш за кожен в тілі нерв.
І цмокаєш, коли додати ходу,
І приструняєш - лінь Тобі коли.
Несеш мене і в полум'я, і в воду.
І йду під град, і повстаю з золи.
А все бо Ти, бо Ти, моя Любове...
Мій випробовуєш на міць хребет.
І не збагнеш, що якось випадково
Вже я зумію осідлать Тебе.
