Ми з тобою так схожі
На пташок, чиї крила,
На життєвій дорозі
Доля вщент спопелила.
Ми з тобою так схожі
На вітрильники в морі,
Що іти вже не в змозі
Й так застигли в покорі.
Ми з тобою зустрілись
На теренах скорботи.
В нас серця відігрілись
У взаємних турботах.
В нашім кожному слові
Думок сумніви грізні,
Хоч ми й є однакові
Та разом з тим є різні.
Ми в життя закохались
Та на жаль не взаємно,
Нам від нього дістались
Лише крихти приємні.
Ми в коханні зізнались
До своїх половинок,
Щастям ми наповнялись
З ними кожної днини.
Враз, не з Божої Волі,
В нас забрала коханих
Та жорстока недоля,
Справа рук тих поганих.
Нам життя надсилає
Сурогат думок різних,
А душа все ж чекає
Долі поглядів ніжних.
Із уламків нам долю
Треба разом зібрати,
Щоб нещастя й недолю
Нам разом подолати.
Нині сонце надії
Надсилає нам знаки,
Спонукає до дії,
Бо ж ми різно однакі.
