Як бурка темнесенька нічка!
Вже місяць приліг за курган.
У сон загорнулася річка,
В гаю заблудився туман.
Налий, доле, щастя в долоні
У ніч солов’їну, п’янку,
В кохання щемкому полоні
Люблю, наче раз на віку.
Та бризни смішинок у очі,
Щоб радість іскрилася в них.
Так серце позбутись не хоче
Цих щедрих хвилин дорогих.
Зімліє і пестощів вихор,
Розтане в ранковій порі,
Лиш зорі всміхнуться нам тихо
На наше кохання згори.
