Всі стоять у цьому копіцентрі в величезній черзі.
Через одного жують думку, мов м'ятну гумку.
Через одного мріють про літо: сонце, квіти...
Через одного чекають в усьому на смугу світлу.
Кавою знімають напругу і втому.
Згадують іноді про кохання, бо без нього сірішим здається життя...
Бо без нього тісно, звично, серце холоне!
Без нього страшний кінець світу і не зцілюють почуття.
Всі стоять в цьому копіцентрі, в черзі.
Вже вечір наступного дня.
Через одного чекають на завтра.
Через одного мріють завести щеня.
Через одного пишуть повідомлення в вайбер.
Через одного слухають музику.
Кавою-чаєм випивають із музами.
Згадують про кохання, і іноді, навіть, через нього...
Черга стає коротшою на двох, трьох або одного.
