-Прощавай,- мені шепоче море.
-Повертайся,-прокликочуть чайки,
Моє щастя трохи морем хворе,
Буде сумувать за ним потайки.
Мені хвилі трохи рідні стали.
Насумрилися, не йдуть прощатись.
Розблиск сонця у собі купали,
І від сліз прозорі ледь хитались.
-Прилітай до мене в гості, вітер!
Він волосся гладить і цілує,
Ніжно із очей вологу зітер,
-Краще ти, бо тебе тут бракує…
Оксана Самохлiб 2020р.
@KseniBerkeli
Дякую!
гарно пишете 
