|
Василь був щирий і відвертий -
Як з Енеїди - наш козак,
А позивний у нього «Тертий» -
Тож поважав, почувши, всяк
«Не ми війну цю починали -
То підлі підступи Путла,
Нажаль так сталось, що обрали
У президенти ми брехла
Хто знав, що жадібна скотина -
Пацюче рило із мішка
Гнилої, старої системи
Де геть продажне ЦВК
Бридка і затхла потороча,
Неначе трьохголовий змій
Хоч сци тій гідрі межи очі -
То хряк, хабарник і крадій»
*****************
На війні, як на війні:
В бліндажі чи у окопі -
Там не місце для брехні
Дірки там - не ті, що в ж*опі
Бо закони ті - війни
На межі життя і смерті
Справжня дружба у ціні
Інше — то мішок для дерті
Далі ледь від нульового
От де всілась сарана:
Від полковника дурного
Й генерала-барана
Ліва, права… Ліва, права -
Не наука, а біда.
То совок із голим задом
На мурашник «воссіда»
Цуплять горе-командири
Де, чого, не так лежить,
А на службу положили,
Те, чого в них не стоїть.
Ліва, права… Ліва, права -
Замість тризубу «звізда»
Хто не краде — дурна гава...
Честь і совість — то біда.
Ліва, права… Ліва, права -
Дурень — значить генераль!
Ордени чіпля на праву,
Зліва вішає медаль
Розвелося генералів
Що на спині бліх Бровка
І щодня у них печалі:
Треба вкрасти хоч дрючка.
В їхній армії лиш посох
На озброєнні й лопати -
На три сотні у лампасах
Два і з четвертю солдата
Дачі, бані, як палаци,
А казарми — справжній хлів.
Бо керують підораси
(З пісні не прибрати слів)
Не дарма їх люблять мухи -
«Совконужника еліта»:
Від горілки тремтять руки,
Образи' із «руським світом»
В той же час мокшанські свідки
Джугашвілі і Єгови,
Що в крові по самі литки,
Й у гівні, як ті корови
Довго плакала зозуля
За здоровим втрати глуздом
Роки сумно відміряла:
Скільки їм ще бути гузном
Ой багато ж рахували -
(Чи радіть тому, чи ні)
На що здатні: Крим віджали,
(не дивуюсь: завжди крали)
І Донбас горить в огні
На війні, як на війні -
Не в містерських кабінетах
Без чинів та їх брехні
І без теплого клозету
День чи ніч — нема різниці,
Ворог - там, отут — свої,
Без пелюшок і спідниці,
Без продажної свині
Кулі чин не розбирають
Та й снаряду - все дарма,
Позивними величають,
Слава там знайде сама.
Василь «тертий» - добрий воїн
«Тертий» значить не простий
На плацу не ходить строєм -
Він «художник» і крутий
Скаже слово — як відріже
Звідти й прізвисько дали
На старе не скаже свіже -
Брехуни — як від смоли...
Навіть погляду бояться,
Жарт — гостріш за гострий ніж
Нападає "швидка настя",
Я дасть він перцю у куліш!
І стріляв влучніш Амура
З кулемета і гармати
Вже не кажуть: «куля - дура»
Точно в ціль — дарма тікати
Мав хлопчина гарну клепку -
Добре варить голова
Тож прозвали Василь «Тертий»
Не обдуриш - чорта з два!
Ворог зліва, зрада справа
Правда там, де ти стоїш
Запроданців ціла лава,
І мокшанців ціла лава
Хоч голодний - те не їж!
Їсти добре лиш потрібно
Бо голодному — куди,
Та Василь наш, принагідно,
Їжу варить без біди -
Не армійської баланди,
А вкраїнський справжній борщ
Замовкають навіть Гради
Зупиняється і дощ -
Безпілотник по городах
Назбирає буряків,
З джерела принесе воду
Вистачало б казанів -
Ладно впорається, швидко
Моркви, сала принесе
Ворогам його не видко -
Для борщу готово все.
Без горілки і вина
(Змалечку не нудив світом)
Жив Тараса Заповітом:
В серці мир, а не війна.
Час іде, Донбас палає,
Брешуть зрадники: АТО
Хто війну не помічає,
Переможе тоді хто?
Довго мучився питанням:
Як ізвести тих злодюг…
Чи дістане покарання
Промокшанських й «наших слуг»?
Ворог - зліва, зрада - зправа…
Тут потрібна голова:
Шабаш, шабат — їх забава
Українців вже катма...
Розцвітає справжнє лядство
Як багато громадянства,
Нації уже нема …
Розпустились підораси -
Йде війна, а їм — парад
З ними й ті, що носять ряси,
Підставляють раші зад.
Вова - зліва, Вова — зправа
Отакий бридкий кисіль -
Нелегка чекає справа:
Вороги — ізвідусіль.
Крижані обійми зради,
Дме ворожа заметіль:
Зліва - Вова, зправа - Вова
Посередині — Василь.
Лишим цей сюжет допоки
Міжнародний політес
Ми розглянем з усіх боків -
Най вкумекати процес:
Будапештский меморандум
«Загубили» друзі враз -
В Мінську Кучма з голим задом
Й кум Путла — кить підорас…
Вліво — вправо — як повії,
Щоб під Путлера лягти …
Не ховали навіть мрії:
Україну ізвести
Добре наші добробати -
Не дали їм це зробить,
Але Порох (сука клята)
На тім хоче заробить:
Свинарчук в оборонпромі,
Яйценюк «кладе» стіну,
Мінометами з соломи
Важко виграти війну.
Склади всюди вибухають,
Ліс, бурштин, бюджет крадуть
САП, НАБУ їх не чіпає,
Патріотів «продають».
Іловайськ від Гелетея,
Про Дебальцеве - мовчок,
Порошенка в архіреї -
У народу справжній шок!!!
Томас носять як ряднину -
Обрізання щоб прикрить,
Свої рила на картини -
Гріхи в Бога відмолить.
Раша ще гендлює газом -
Світ з Європою лякає
І своїм «братерським» сказом
Літаки вона збиває
В Києві всі генерали,
Хоч війна вогнем горить...
Брехло вдуге не обрали -
Зрада за брехлом біжить.
І цілується з мокшою -
Бреше так, що гай гуде -
Кожне підле за собою
Боягуза ще веде:
Тільки гілка в лісі трісне,
Сирне гава на плече,
Рак на горі тихо свисне -
«Жовта кров» уже тече.
(Рідина та — «фути-нути» -
Памперс повний тре мінять -
Не до виборів тягнути,
А, як повний, викидать!)
Як густе піде — чудово!
Тре завзято щось зліпить -
Глянь, командувач черговий,
«ЗЕло» пахнучий, стоїть.
У такому от бедламі,
У окопі своєму,
Муркотів Василь віршами
Про коноплі і куму:
«Ой кум до куми залицявся:
Посіяти конопельки обіцявся
Сіяв, віяв, посівав,
Посіваючи, співав...»*
На війні, як на війні -
Наче для кобили свято:
Кормлять мало, б'ють багато
Файно й весело кобилі -
Шия в квітах, дупа в милі…
А за метрів вісімсот
У сирому бліндажі
«Йде в атаку цілий взвод*
І вмирає на межі*
Щоб в Ламанші грязь відмить*,
Щоб медаль за те їм дали*,
Танк горить, душа горить*,
І, в чергове, «надебали»* -
Чиста «руськая душа»
Бо спілкується лиш матом,
А за нею - ні шиша -
Хрін, прикритий автоматом...
Під гармошку голосити
Після літра на баяні,
Добре вміють мізки мити
Про вечірній дзвін та бані*,
Щоб думки не діставали
То чергову наливали.
Спереду один концерт,
Ззаду «слуги із кварталу»
Розкрадають все ущент
Поки їх не розігнали,
Юзік* гроші роздає -
Голоси купує хутко,
В Єрмака* посади є -
Тож завзято продає…
Господи, як все це гидко!
******************
Сон Василя
Сон солдату на війні
Нагорода за роботу
Снить йому, що у Москві
Ловить Путіна - сволоту
Треба «лисого» знайти
І в Гаагу під конвоєм,
Як собаку притягти -
Запитати: що де коїв
Каску має невидимку
І сучасні пістолети
По Кремлю гасає стрімко,
Зазирає в кабінети
Обійшов усюди — пусто
Аж змокріла чудо-каска
Охорони дуже густо,
В сейфі дивні знайшов маски
Як в дитинстві начепив
(Треба було ризикнути)
Одягнув і обімлів:
В дзеркалі — не він, а Путін!
Другу вдяг і знов погледів
В дзеркалі — не він
Медведєв!!!
Взяв в кишеню і додому
Біг Василь наш навпростець
Ситуація потому
Називається «песець»*:
В мокші гвалт та кавардак:
Путін зник — і що робити?
Той *** і той мудак…
Час прийшов, мабуть, прозріти.
Сперш побігли до попів
Церква хід зробила хресний:
Став Кирил* і доповів:
Путін — бог, тож він воскресне!
Зачекать велів три дні
Всі напились і чекали
В Мавзолеї й у труні
Маски згублені шукали
Тиждень, другий — не воскрес
Час іде — що їм робити?
Почали свій "політес"
На Америку валити:
То вона усе покрала,
Вкрала Путіна — вона!
І попи де завивали:
Трамп — не трамп, а сатана!
До ОРДЛО і до Криму:
«Денег нет»* - але тримайтесь!
Всіх зашлють на Колиму!
Може час прийшов здаватись?
Бити лобом — що прозріли ...
Мов сліпі були, як діти -
То не ми! Нас надурили!
Все пробачте і простіте!
На коліна стала раша
І давай поклони бить -
Заварилась справжня каша
Що з оцим усім робить?
Гарний сон, та тре вставати:
Автомат, жилет і каска -
Час на варту заступати.
Прийде час - всі зніме маски…
Василь на варті
Варта — то зовсім не жарти
Вуха, очі, навіть нюх -
З ворогом не грають в карти
Карти - то для волоцюг
Має знати вартовий -
Свій іде, чи йде чужий:
Коли свій — давай в намета,
Там хлібина, сало, каша,
А чужий — то з кулемета:
Прощавай "велика Раша"!
Скиглять зрадники й манкурти:
Ми ж воюємо за мир…
Хай спілкуються із чортом -
Він їх цар і командир!
Ми для них «страшні укропи» -
Сарана укроп не їсть...
Нам «брати» такі до ж оnи -
Рила бачиш — в рило трісь.
На війні, як на війні
На війні, як на роботі
Ворог має буть в труні
Чи конати у болоті
Не в Росії поховають -
Виють їхні матері
Мертві сорому не знають
В ковилі, на пустирі...
Що забули в Україні
«Іхтамнети»-москалі?
Риють землю, наче свині
Їхні гроші — в домовині
Честь шукають у землі?
Не в своїй землі шукають
Підлі наймити-дебіли,
А козацькі розривають -
Козацькі могили...
Як нариють там і ляжуть
Земля теє знає,
Куля кожному розкаже
Де лежати має.
А Василь, підкаже кулі,
Де падлюку смерть знайде
Кров хай п'є - кіндзмараулі,
Вова Путлер із біде.
Б'є, як шиє, двохголових,
Що крадуться по стерні
Вартовий не ловить гави
Він - орел у вишині.
Ось і та завмерла дуnа -
Час вертати їм назад.
Мокшу він добряче лупа
Ліпить влучно тепер в зад!
Слава неньці-Україні!
Люта смерть всім ворогам!
Прапор тільки жовто-синій!
Шана нашим козакам!
Василь і мова
Зовсім вже не випадково
На війні, у злій борні
Б'є чужинця рідна мова -
Зброя від гармат гарніш!
Надихне і підбадьорить
І підтримає завжди -
Сильні духом звернуть гори,
В спрагу — що ковток води
Аж синіє, коли чує
З-за поребрика москаль
І на воду тепер дує,
Б'є поклони, хрест цілує -
Двохголових нам не жаль
Бо отут, у ріднім краю,
Вечір, день, у ночі си'рі
Як вкраїнську заспіваєм -
Аж мурашки йдуть по шкірі:
«Ніч яка місячна, зоряна, ясная,
Видно, хоч голки збирай.
Виглянь, москалику хоч на хвилиночку,
Дам я квиток тобі в рай!
І закопаю отут під калиною,
Підлих катів хижлий план!
Всіх москалів наче срібною шаблею
Вкриє як поле туман.
Не сподівайся, що ніженьки босії
Тебе в Москву віднесуть
Вже не побачиш триклятої Роʼсії -
Душу чорти заберуть
Не сподівайся, що змерзнеш, москалику,
Тепло – ні вітру, ні хмар,
Куля дістане тебе аж до серденька,
А вона палка, мов жар.
Стане і Путін в Гаазі просвіченій,
Довго не будуть судить
І на стрункій та високій осичині
Буде, як листя висіть.»
Або оцю, яка з Майдану,
З добровольцями пристала
Про сосну для всіх тиранів -
Він співа переспів вдало:
«Москва горіла-палала,
Москва горіла-палала
Як жаба цицьки їй дала
Як жаба цицьки їй дала
Горів там Кремль і Путін в нім
Горів там Кремль і Путін в нім
Стояв усюди чорний дим
Стояв усюди чорний дим
Всі милувалися отим
Всі милувалися отим
Бо заслужив те, с учий син
Бо заслужив те, с учий син
Москва горіла й пахла так
Москва горіла пахла так
Наче горить сухий кізяк
Наче горить сухий кізяк
Горіла добре, палала
Горіла добре, палала
Із дупи сосна стирчала
Із дупи сосна стирчала
Рятуйте! - Путін сам волав
Рятуйте! - Путін сам волав,
Коли Василь її встромляв
Коли Василь її встромляв
Москва горіла і йшов дим
Москва горіла і йшов дим
Це за Донбас тобі й за Крим
Це за Донбас тобі й за Крим!»
ID:
876776
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 21.05.2020 21:36:22
© дата внесення змiн: 17.01.2021 13:35:25
автор: Петро Кожум'яка (Ян Укович)
Вкажіть причину вашої скарги
|
Велика праця.І все в точку.Дякую. 
