Приблизно класу з четвертою я затоваришувала з однокласницею Вітою. В нас було однакове прізвище, хоча степінь «рідності» до цього часу так і не встановили. З Вітою ми ходили разом у музичну, співали у ансамблі «Перлинка», виступали на сцені. Коли у клубі проходила репетиція і наші мами співали в ансамблі, а ми з Вітою теж долучалися до мистецтва. Віта добре вчилася, тому, коли в мене були проблеми з точними науками вона мені допомагала.
Ми ходили одна до одної в гості, по кілька разів на тиждень, навіть ночували одна в одної. Звичайно майже до ранку говорили, та реготіли, на всю хату, та було весело. Ходили до Вітиних бабусі й дідуся на Савранку. На великій перерві ходили по свіжий гарячий хліб на табір в колгоспну пекарню. Саме з Вітою ми потрапляли в цікаві пригоди, що до цього часу не йдуть з пам’яті.
Коли стали трішки доросліші то в нашому клубі був організований молодіжний театр, в якому готували на показ музично-драматичні мініатюри, яким аплодували на багатьох сценах району. Хлопці і дівчата майже наші однолітки, були гарними акторами, та траплялися і смішні випадки: коли на виступі в Остапівці, Вєрка Сердючка (Сергій Андрущенко), пригостив нас справжньою самогонкою, а ми випадково випили… Ох і було ж…
Віта дуже боялася миш, тому коли одного разу в класі одна пробігла, мені три дні прийшлося Віту на спині носить, бо вона їх страшенно боїться.
Одного разу, коли мама була в Чернігові доглядала за тьотею після операції, ми з Вітою організували моє день народження, на якому було двадцять шестеро гостей. Готували різні страви майже добу: я, двоюрідна сестра Іра (їй тоді було десять років) і Віта, а бабуся нам натушила м’яса і картоплі. Віта запропонувала напекти тістечок «Гніздечок» , ми таке й зробили, а тоді вона нас із Ірою модно постригла за допомогою леза «рванкою».
Ця витівка не аби як шокувала моїх рідних, ну це був уже підлітковий вік, так що ніхто не сварив, а радили думати своєю головою.
(* на фото фрагмент із сценки "СВ-шоу", я - в ролі баби Палажки, Віта - в ролі Гелі)
