Сьогодні б ми усі, моя кохана,
Моя зоря і світ моїх очей,
Моя печаль, моя сердечна рана,
Твого життя ми мали б ювілей.
Та доля розсудила все інакше,
Нас різними стежками повела,
І як в гіпнозі страшному неначе,
По різних нас дорогах розвела.
Тебе забрала за Межу Безсмертя,
У мене відібравши сенс буття,
Хоч навкруги в протестній круговерті,
Кружляло наше прожите життя.
Цей ювілей не ювілей, я знаю,
Коли на ньому не присутня Ти.
І хоч тебе зі мною тут не має,
Тебе в душі я буду берегти.