х х х
Сторонні люди, як буває часто,
Говорять тільки про своє: про щастя
І про нещастя. Про фронт і про любов.
Наскільки ж звик я все це чути, чути!
Я прошу тиші, й, втомлений, кричу те
При кожному життєписі ізнов.
Все це бувало. Трапилось й пішло.
Але ж чому зелом не заростає?
Але ж чому гуде й не замовкає?
І пише мною!
Що за ремесло
Таке в людинознавця, у поета,
У слідчого, в політрука?
Я – вухо світу! Я – його рука!
Він водить мною. Крутиться планета,
Я не пишу – записую. І я,
Відтак, і не творю - оповідаю.
А дострокова навичка моя
Похмуро твердить: все це давнє, давнє…
Душа людська – єдиний вміст, що є
В кишені у солдата, де завжди
Одне і теж: лист (серденько моє!),
Тридцятка (гроші!) й порохи-руда -
Пилюка нерозпізнаного складу.
Тютюн? Пісок? Товчений рафінад?
Здається, ви не вірите? Це правда –
Нехай кишені виверне солдат!
Можливо, я зарано це пізнав,
Відтак, засвоїв ці старечі істини?
Вдивляюсь пильно із малої відстані
В кишеню воїна, в якій любов, казна,
Війна та голод залишали осад,
Де все розтерлось в буре порохно –
Що є в людині кращою
з чеснот,
І те, що у людині сіє
розлад.
Борис Слуцький. Переклала з російської Єлена Дорофієвська
___
x x x
Чужие люди почему-то часто
Рассказывают про свое: про счастье
И про несчастье. Про фронт и про любовь.
Я так привык все это слышать, слышать!
Я так устал, что я кричу: - Потише! -
При автобиографии любой.
Все это было. Было и прошло.
Так почему ж быльем не порастает?
Так почему ж гудит и не смолкает?
И пишет мной!
Какое ремесло
У человековеда, у поэта,
У следователя, у политрука!
Я - ухо мира! Я - его рука!
Он мне диктует. Ночью до рассвета
Я не пишу - записываю. Я
Не сочиняю - излагаю были,
А опытность досрочная моя
Твердит уныло: это было, было...
Душа людская - это содержимое
Солдатского кармана, где всегда
Одно и то же: письмецо (любимая!),
Тридцатка (деньги!) и труха-руда -
Пыль неопределенного состава.
Табак? Песок? Крошеный рафинад?
Вы, кажется, не верите? Но, право -
Поройтесь же в карманах у солдат!
Не слишком ли досрочно я узнал,
Усвоил эти старческие истины?
Сегодня вновь я вглядываюсь пристально
В карман солдата, где любовь, казна,
Война и голод оставляли крохи,
Где все истерлось в бурый порошок -
И то, чем человеку
хорошо,
И то, чем человеку
плохо.
(с) Борис Слуцкий
ID:
851750
Рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата надходження: 17.10.2019 18:36:41
© дата внесення змiн: 17.10.2019 18:37:07
автор: Єлена Дорофієвська
Вкажіть причину вашої скарги
|
дякую! 
текст класний. переклад теж хороший. близький до змісту. звичайно. є якісь нюанси.але досить якісно. натхнення вам! 
