Ревіння невідомого
Хочу з тобою все життя прожити,
Щоб бачити безодню цих очей.
Робота, дім, грайливі діти -
Вони - це плід недоспаних ночей.
Моя царице, зірко Вавилону,
Люблю тебе, як тисячі сузірь.
Твій ніжний спів - мій шлях з полону,
Єгипетських знедолених зневір...
Я - звір!
Та твій.
У цім бурхливім світі,
Де Сонце й Місяць грають у ножі,
Усе єдине: небо й квіти,
На згарищі сонливім
Я і Ти.
