Господар не міг намилуватись своїм придбанням. Купив він у місті курочку,іноземної породи. І така вона була гарненька,і таке у неї було різнобарвне пір*ячко,і розміром вона була іншого від других курей. Така була гарна курочка,і нічого,що майже не несе яєць.
Але у селі стала проблема. З*явилася зграя яструбів і нападали вони на курей. І вже немало курей поїли.
Та все одно,кури зрізних господарств виходили з дворів селян і шукали собі їжу на пасовиськах.
І одного разу один з яструбів блискавкою летів прямо на курочку-іноземку. Залишалось до неї лише кілька метрів,як шлях тому яструбу перегородив інший яструб. Він своїм тілом збив яструба, що цілив на здобич-курочку.
- Ти що з глузду з*їхав!- закричав збитий яструб.
- Не чіпай її!
- Чого ти її захищаєш?
- Не чіпай і все! – відповів яструб, що оборонив курочку.
Потім вияснилось,що яструб, котрий врятував курочку, просто-напросто закохався у неї.
Яструби сміялись з свого побратима,а той собі почав прилітати до курочки на побачення.
Перше побачення дуже перелякало курочку. Вона думала,що вже настав їй кінець, але тут яструб каже їй, що вона йому дуже подобається. Курочка відповіла яструбу взаємністю. Ще би, мати такого залицяльника.
Інші кури з двору господаря, дійсно заздрили тій курочці. І знайшли у такому дивному коханні вигоду, вони попросили курочку, аби курей з їхнього двору яструби не чіпали.
Курочка передала прохання свому залицяльнику, а він мав вагу у зграї яструбів, і дійсно, з інших дворів курей їли яструби, а з їхнього не торкали.
Правда яструби посміювались над своїм побратимом. Та що зробиш – любов.
Пройшов майже місяць,як яструб полюбив курочку і стались такі зміни. У зграю яструбів повернулась яструб-самиця, наречена того яструба.
- Ти чому мене не рятував?!- після палкої зустрічі раптом висловила претензію самиця-яструб.
- Я не знав де ти! У мене попало щось гостре і я кілька днів лежав у полі безтями. А коли прийшов до тями,то не знайшов тебе.
- Зрозуміло. Мене також щось вкололо і отямилась я у клітці. Тебе значить не знайшли. Годували мене добре, але ж неволя. Та я все-таки знайшла момент,щоб втекти. Я не тримаю на тебе образи. А чому це інші дивляться на нас і посміхаються?
- Та нічого… -відповів яструб.
- Відповідай! Що сталося поки мене не було?! – наполягала яструб-самка.
-Нічого не сталося – віднікувався яструб.
-Добре. Полетіли до села, я зголодніла!
- А в селі не всюди можна полювати – зі сміхом сказав один з яструбів.
- Чого це? – запитала яструб-самка.
-- Бо твій яструб закохався у курочку з крайнього двору- знову сміючись сказав той яструб.
Тільки це почула яструб-самка, як стрімко полетіла до села.
- Видно принесе тобі голову курочки – сміялись яструби.
Яструб-самка кружляла над селом і одразу зрозуміла про яку курочку йде мова. Та курочка дійсно відрізнялась від інших і окрасою і формами.
Приземлилась яструб біля зграї курей, а ті і не тікають.
- Дурні кури,тепер вас знову можна їсти! – закричала яструб.
Переполохані кури од страху знесли кожна по яєчку і навтік.
Це дуже розвеселило самку – яструб.
Кури втекли усі крім одної, гарненької курочки,з котрою зраджував її коханий яструб.
- Ти своїми курячими мізками зрозуміла хто я ? – зло запитала яструб у курочки.
- Так, зрозуміла. Ви певно дружина яструба.- перелякано відповіла курочка.
- Молодець. А чого це ти не знесла яєчко?
-Я рідко несу яйця.
- Слухай мене, курочко, я тебе не трону, але щоб зі свого двору більше не виходила. Час змінився, будемо їсти тепер всіх. Але так як ви своїм боягузтвом розвеселили мене і ти нічого собі як для курки, то я тебе не з*їм. А тепер бігом звідсіля!
Курочка втекла до двору,а яструб наїлась яєць котрі знесли перелякані кури.
Повернулась яструб до зграї яструбів і розповіла їм , як було. Яструби посміялись, а чоловік яструба-самки був радий, що ту курочку його дружина не з*їла.
А у дворі господар помітив, що інші кури виходять на прогулянку за двір, а курочка –іноземка все більше перебуває у курятнику, і як господарю здалося, чомусь сумує. Ну нічого, думав господар, зате її не з*їдять яструби, а то селяни скаржаться, що тих яструбів ще більше стало, та і навіть з його двору одну курочку якось заклювали. Одна радість,що не пропала улюблена курочка, курочка- іноземка.
ID:
840018
Рубрика: Проза
дата надходження: 25.06.2019 23:49:49
© дата внесення змiн: 25.06.2019 23:49:49
автор: artur gladysh
Вкажіть причину вашої скарги
|
