|
Пірс Ентоні.
Письменники-фантасти, як правило, працюють в якомусь одному амплуа. Більшість задовольняються трамвайно-пляжним чтивом з розряду «менше почуттів, більше грошей». Чимало тих, хто видає міцно збиті багатотомні серії, які обростають армією затятих фанатів.
Деякі плетуть інтелектуальні словеса для нечисленної «просунутої» публіки. Але наш сьогоднішній герой - один з небагатьох авторів, хто проходить по категорії «і швець, і жнець, і на дуді грець». Пірс Ентоні, з яким в нинішньому серпні виповнилося вісімдесят років, за свою багаторічну творчу кар'єру який тільки фантастики писав. І елітарну, і комерційну, і серіальну. Та й стати класиком жанру примудрився ...
Пірс Ентоні Діллінгем Джекоб (англ. Piers Anthony Dillingham Jacob) народився 6 серпня 1934 року в англійському місті Оксфорд, тому самому, де знаходиться знаменитий університет.
Батько хлопчика, Альфред Джекоб, був американцем, мати, Норма Шерлок, - англійкою. Обидва вчилися в Оксфорді, але познайомилися завдяки своїм духовним поглядам, а не науці: вони складалися в «Християнському товаристві друзів внутрішнього світла», релігійний рух, більш відомому як квакери. Причому громадськими справами щиро віруючі подружжя цікавилися значно більше, ніж сім'єю.
Коли в Іспанії почалася громадянська війна, Альфред і Норма вирушили туди займатися благодійністю, залишивши Пірса і його сестру в Англії під опікою няні. Вирішивши осісти в Іспанії, подружжя, нарешті, згадали і про дітей - так Пірс знайшов батьків, одночасно назавжди втративши няню, яка всі ці роки була найдорожчим для нього людиною. Це стало для хлопчика величезною душевною травмою, яка посилилася подальшими подіями. Франкістам, які прийшли до влади після громадянської війни, мутний, з їх точки зору, квакер здався підозрілим.
Всю сім'ю Джекобс взяли під арешт, звинувативши Альфреда в шпигунстві і прокомуністичних симпатіях. Після недовгого розгляду його засудили до розстрілу, але друзям вдалося підмазати кого треба, і справа обмежилася депортацією з Іспанії. Аби не допустити повертатися в Англію, яка перебувала в очікуванні нацистського вторгнення, Альфред прийняв рішення виїхати на свою поки ще нейтральну батьківщину. Так в 1940 році Джекобс вирушили за океан.
Життя Пірса знову перекинулася, але і це був ще не кінець. Відносини Альфреда і Норми розладналися, їх шлюб незабаром розпався. Серія випробувань згубно позначилася на хлопчика - його вразило нервовий розлад: тик, порушення мови, нетримання. Всі ці проблеми сильно пошкодили навчання майбутнього письменника - щоб отримати початкову освіту, йому довелося змінити п'ять шкіл.
Надалі Пірсу вдалося побороти більшість своїх недуг, але дитинство у нього все одно було не дуже радісним. Однак, коли хлопчикові було тринадцять, він знайшов пристрасне захоплення, яке повністю перевернуло його тьмяну життя. В руки Пірса потрапив номер журналу Astounding Science Fiction - і перед підлітком відкрився неймовірний світ.
Пірс ковтав всяку фантастичну літературу, яку міг дістати, а незабаром з ним сталося щось, натрапивши його на думку писати самому. Померла його сестра, яка була на рік молодша за нього. Це потрясло шістнадцятирічного Пірса - дівчинка була для нього фактично «другим я». І у хлопця виникло бажання що-небудь сказати світові - за себе і свою сестру ...
Природно, юнак складав свою улюблену фантастику. Втім, спочатку письменство було для Пірса хобі, не більше, хоча деякі юнацькі начерки багато років по тому стали джерелом для деяких його романів. Поки ж на порядку денному стояли отримання освіти та пошуки роботи, тим більше що фінансове становище Пірса, фактично кинутого батьками, було жалюгідним.Знайомство з Керол Енн і одруження
Закінчивши Годдард-коледж в Плейнфілді (штат Вермонт), Пірс почав шукати кошти для існування, і не тільки для себе. Справа в тому, що в коледжі він познайомився з Керол Енн Марбл, яку полюбив всім серцем. І відразу після отримання диплома зробив їй пропозицію. Батьки Керол були категорично проти шлюбу з абсолютно жебраком хлопчиною, але хіба закохана дівчина послухає батьків?
Загалом, Пірс і Кем (так письменник називає свою дружину) одружилися, і спочатку їм довелося несолодко, тим більше що новоявлена місіс Джекоб швидко завагітніла. Тому після кількох невдалих спроб отримати роботу Пірс записався в армію - там все-таки регулярно платили, а Кем, як дружина військовослужбовця, отримала право на безкоштовне медичне обслуговування. Правда, це не допомогло - первісток помер відразу після пологів. Зате завдяки армійській службі Пірс отримав громадянство США. В армії, до речі, майбутній письменник часу не втрачав - він був редактором, основним автором і художником батальйонної газети.
Демобілізувавшись, Пірс переїхав до Флориди, в курортне місто Сент-Пітерсберг, де майбутній письменник недовго працював креслярем, а потім отримав диплом вчителя в Університеті Північної Флориди. Завдяки «корочок» Пірсу вдалося влаштуватися викладачем літератури в Військово-морську академію адмірала Фаррагута, що допомогло зібрати грошенят на майбутнє.
Весь в мріях про літературній кар'єрі, Пірс уклав з дружиною угоду: він кидає роботу і пише фантастику, а Кем буде його утримувати, але рівно один рік. Якщо за рік Пірсу не вдасться надрукуватися і отримати хоча б один гонорар, він залишає мрію про літературну кар'єру і шукає роботу, щоб забезпечувати сім'ю. Пірс виграв: у квітня 1963-го журнал Fantastic Stories of Imagination надрукував його оповідання «Можливість каяття» (Possible to Rue). Слово не горобець - Кем довелося стати сімейним спонсором, адже до справжнього успіху Пірсу Ентоні (так він скоротив своє ім'я для літературної кар'єри) було ще далеко.
Незважаючи на зобов'язання подружжя, Пірс і сам близько трьох років підробляв учителем, попутно пишучи розповіді, а потім і романи, які намагався прилаштувати куди тільки міг. Перелом стався в 1967 році, коли в житті письменника відбулися дві важливі події. Світ побачив його дебютний роман «Хтон», дія якого відбувається на планеті-в'язниці, де природні печери-камери нагадують читачеві всі кола пекла. «Хтон» зробив ім'я Пірса Ентоні відомим серед фендому: роман був номінований на «Х'юго» та «Х'юго». А ще Ентоні отримав премію видавництва Pyramid Books в п'ять тисяч доларів за рукопис роману «Сої на прізвисько" Мотузка "», який з'явився у пресі через рік.
Сходження Ентоні до вершин фантастичного Олімпу тривало: НФ-роман «Макроскоп» (1969), де письменник висловив цілу обойму парадоксальних гіпотез в самих різних областях науки, був також номінований на «Х'юго». Номінацію на цю премію, найпрестижнішу в американській фантастиці, отримав і розповідь «Випускник». Здавалося, ще трохи - і ось вони, нагороди, слава, повага критиків ...
І ось тут Пірсу Ентоні довелося зробити вибір. На самому початку кар'єри він був типовим автором «нової хвилі», яка зародилася в 1960-х. Оригінальні ідеї, якісний стиль, дух громадського бунтарства - ось основні прикмети цієї течії фантастики. Ентоні складав яскраві, нестандартні книги.
Напевно, піди він цим шляхом далі, в скарбничці письменника з'явилися б престижні жанрові нагороди. Але Ентоні хотілося гідно забезпечувати свою сім'ю: після трьох невдалих пологів, коли діти помирали, не проживши і пари годин, у Пірса і КЗМ нарешті з'явилися дві дочки, Пенелопа і Черіл. Довгий час страждав від безгрошів'я Пірс жадав забезпечити своїм малятам гідне життя без злиднів, «відігнати вовка від дверей», як він висловлювався. І хто може його за це дорікнути?
В ті часи фантастика не приносила великих гонорарів.Це зараз багато письменників заробляють мільйони, їх регулярно запрошують на популярні ток-шоу, а портрети друкують на обкладинках модних журналів. У 1960-1970-х навіть найпопулярніші автори фантастики (за рідкісним винятком начебто Хайнлайна) користувалися славою лише в межах жанрового «гетто». Так, їх знав фендом, їх друкували спеціалізовані видавництва і ЗМІ, вони отримували жанрові премії. Але гонорари були лише підмогою (наприклад, «Хтон» приніс Ентоні всього півтори тисячі доларів).
Більшість фантастів мали постійну роботу, пишучи у вільний час. Природно, були серед них і професійні автори, але їм доводилося писати відверто комерційну літературу, без вишукувань. Такі письменники не отримували премій, бо просто видавали якомога більше чисто розважальних текстів, живучи за принципом «курочка по зернятку клює»: більше написав - більше заробив, і ніяк інакше. Мимоволі напрошуються паралелі із сучасною вітчизняною фантастикою ...
Ентоні різко звернув в русло чисто комерційної фантастики і намагався писати якомога більше, по два-три романи на рік. Частина з них він створював у співавторстві. У підсумку за неповні десять років вийшло більше двох десятків книг. Слави такий праця не приносив, багатства - теж, але рахунки оплачувати вдавалося.
І ось в 1977 році трапився неймовірний прорив. Роман «Заклинання для хамелеона» абсолютно несподівано став бестселером New York Times, тобто фактично загальнонаціональним хітом! У наступні десять років такого статусу вдалося досягти ще двом десяткам книг Ентоні, більшість з яких були продовженнями «Заклинання». Точніше, черговими томами серії гумористичного фентезі «Ксанф», яка стала візитною карткою письменника, застовпивши йому місце в історії жанру.
Пірса Ентоні можна назвати «ненавмисним класиком»: для гумористичного фентезі (та й усієї комічної фантастики в цілому) він став таким же «локомотивом», що і Террі Брукс з «Мечем Шаннари» для фентезійної епопеї.
Успіх Ентоні те саме виграшу в рулетку, адже і до нього з'являлося відмінна фантастична гумористики - один Спрег де Камп чого вартий! Але навіть найяскравішим і дотепним книгам вдавалося здобути популярність лише у обмеженого числа читачів - широка публіка ці твори просто ігнорувала.
А ось «Заклинання для хамелеона» абсолютно несподівано знайшли любов безлічі людей, які до фантастики були, як правило, байдужі. Більш того, успіх першого тому «Ксанфа» привернув увагу видавців, які взялися вишукувати щось подібне. Багато в чому завдяки цьому в друк потрапили книги Роберта Аспріна, Дугласа Адамса, Террі Пратчетта, а гумористичне фентезі перетворилося в золоте дно. Втім, незважаючи на появу сильних конкурентів, Пірс Ентоні ще багато років був беззаперечним «королем гори».
Дія роману і циклу відбувається в магічній країні Ксанф - квінтесенції жанру фентезі. Головна новація автора полягає в тому, що в Ксанфа магією обдаровані всі істоти, від людей до останньої комашки. Лише герой «Заклинання для хамелеона», простакуватий, але недурний хлопчина Вінк, позбавлений самих завалялася магічних здібностей. А у людей Ксанфа здавна існує закон: тих, хто до повноліття не проявить свій чарівний талант, відправляють в позбавлений чудес світ Традиції.
Опинившись там, Вінк знайомиться зі злим чарівником Трент, вигнаним з Ксанфа за свої амбіції. Обидва героя повертаються в Ксанф, один з мрією відкрити свій магічний дар, інший - бажаючи стати королем ... Яскравий світ, захоплюючі пригоди, симпатичні герої, м'який гумор, приховані алюзії на життєві реалії, ненав'язливе моралізаторство, безліч дотепних каламбурів - все це допомогло роману завоювати читацьку любов. Не дарма це єдина книга Ентоні, яка отримала-таки престижну нагороду, Британську премію фентезі.
Спочатку Ентоні і не думав писати цикл - «Заклинання для Хамелеон» складався як окремий роман з абсолютно закінченою історією. Але статус бестселера, природно, змінив наміри Ентоні, і він всерйоз взявся розробляти тему. Вінк став героєм ще одного роману, кілька книг присвячено пригодам його нащадків, а потім персонажі стали змінюватися з калейдоскопічною швидкістю, хоча деякі діють або згадуються майже у всіх томах серії (наприклад, добрий чарівник Хамфрі).
На сьогодні в циклі вже тридцять дев'ять романів, на наступний рік заявлено ювілейний, сороковий - значить, своїх відданих шанувальників «Ксанф» зберігає. Однак статус бестселера серія давно втратила, і не дивно. «Ксанф» чудово відображає наочну межу Пірса Ентоні як серіального письменника: незважаючи на фантазію автора у винаході різних неймовірних істот і на безліч каламбурів, які стали фірмовою рисою циклу, більшість книг, на жаль, позбавлені найменшого натяку на оригінальність. Особливо це показово, якщо порівнювати «Ксанф» з «Плоским світом» Террі Пратчетта, який побудований за аналогічною схемою - без наскрізного сюжету. Британському майстру комічного фентезі вдалося уникнути тематичного, ідейного та художнього одноманітності, а ось його колишньому земляку це виявилося не під силу. Можливо, справа в ступені таланту - а може, в мотивації.
Пірс Ентоні «всеїдний», на відміну від багатьох своїх колег, які, домігшись успіху в якому-небудь жанрі, рідко сходять з улюбленого шляху, бо просто не ризикують злякати «свого» читача. Серіали Пірса Ентоні різноманітні - і за жанрами, і за формою. Так, «Ксанф» - єдиний цикл Ентоні в області гумористичного фентезі. Решта його Фентезійні серії більш серйозні, хоча жарти, безперечно, зустрічаються і там.
Найпростіша історія - пенталогия «Келвін з Рада», написана Ентоні спільно з Робертом Маргруффом: авантюрне фентезі, дія якого відбувається в магічному світі, де люди відрізняються формою вух.Головний герой, «круглоухій» хлопець Келвін, бореться з монстрами, полює за артефактами, зустрічає на своєму шляху екзотичних персонажів, а все його пригоди пов'язані з древнім пророцтвом великого чарівника Маувара. Загалом, стандартний фентезі-квест.
Більш цікавий цикл «ХроМагія» - щось середнє між фентезі героїчним і епічним. Герой, молодий воїн з «говорить» ім'ям Хавок (Спустошення), - своєрідний антипод Конана-варвара: при феноменальні здібності бійця більшість проблем він вважає за краще вирішувати мізками, а не мечем. І мізки Хавок ох як потрібні - адже він стає королем царства Хром, і попереду героя чекають не тільки битви, а й численні таємниці, змови і любовні авантюри.
Відзначився Ентоні і в історичній фантазії, куди з деякими застереженнями можна віднести пенталогию «Геодіссея». Застереження стосуються специфічного побудови цього циклу: дія книг розгортається в різні періоди людської цивілізації. А двоє героїв, чоловік і жінка, переживають численні перевтілення, не перестаючи підтримувати духовний зв'язок.
Але найзначніший внесок Пірса Ентоні в жанр (не рахуючи «Ксанфа») - його технофентезійние серії. Найбільш масштабна і яскрава з них - «Втілення безсмертя». В недалекому майбутньому альтернативного світу, де поряд з технологією існує магія, кілька звичайних людей абсолютно випадково стають новими втіленнями безсмертних сил - Смерті, Часу, Долі, Природи, Війни, Зла. Природно, все це дозволяє автору сповна пофілософствувати на вічні теми моральності та моралі. У циклі немає загального сюжету - кожен з героїв-інкарнацій отримує свою історію, проте між ними є перетину.
Основний семитомник Ентоні писав у другій половині 1980-х, а через майже два десятка років повернувся до серії з необов'язковим продовженням - про ще одне втілення, Ніч. Так було і з іншим циклом, «Режим»: фактично це трилогія, куди автору заманулося повернутися через вісім років. Втім, історії «режимів» -параллельних всесвітів, між якими можуть подорожувати люди, звані «якорями», - досить автономні. Тому додатковий роман циклу особливо не пошкодив.
Цього, на жаль, не можна сказати про серію «Початківець Адепт». Ентоні склав закінчену трилогію, дія якої розгортається в майбутньому, на райській планеті Протон, куди з'їжджаються люди з усієї Галактики заради участі в Грі. Переможці цього досить різнобічного змагання можуть істотно підвищити свій статус - стати з безправних рабів Громадянами-аристократами. Головний герой, раб Стайл, випадково потрапляє на паралельне відображення Протона - планету Фазу, де існує магія, якою володіють Адепти.
Таким Адептом стає і Стайл, якому належить розгадати таємниці обох світів. Трилогія вийшла насиченою пригодами, гумором і романтичними ситуаціями. Не дивно, що вона користувалася успіхом, і Ентоні почав кропать продовження. Героями чотирьох наступних романів стали діти Стайла, і це вже дуже звичайне чтиво.
Внесок Пірса Ентоні в фентезі завершує вельми специфічна дилогія «Порнукопія». Це фактично порнографія про світ майбутнього, мешканці якого схиблені на сексі. Головний герой володіє імунітетом до всіх венеричних захворювань, тому не відмовляє собі навіть в самих збочених задоволеннях. І одного разу він зустрічається з суккубом, яка відкриває йому дорогу в світ демонів ... От уже де можна відтягнутися!
Складена Пірсом наукова фантастика не менше багатогранна, ніж фентезі. Найяскравіше твір цього жанру - дилогія «Атон», опис підземної в'язниці-лабіринту, де в'язні живуть як болісне існування. Точніше, перед нами типовий для Ентоні випадок «паровозика з причепом»: дебютний роман «Хтон» - одне з найсильніших творів автора, яке показує його реальний потенціал, - і складений через майже десять років необов'язковий сиквел «Фтор».
Та ж схема використовується в серіях «Люди і манти» і «Космічний тиран».Перша описує подорож трьох земних вчених по таємничій планеті Некро, яка ідентична Землі періоду палеоцену. Компанію людям складають четверо мант - напіврозумних літаючих істот, що володіють неймовірно гострими відчуттями. Традиційний НФ-квест несподівано обертається мандрами не тільки в просторі, але і в часі. Автор склав закінчену дилогію, через шість років додавши в якості епілогу ще один роман. Ну а історія з «Космічним тираном» взагалі скидається на анекдот. Це пенталогия політичної НФ про людину, який пройшов шлях з самих низів і став диктатором Сонячної системи. І через п'ятнадцять років після завершення циклу Ентоні пише роман «Залізна діва», де показує ті ж самі події, але очима сестри титульного героя! Легкі гроші, що тут скажеш ...
Наймасштабніша НФ-серія Ентоні - космічна опера «Скупчення», дія якої відбувається в «кластері», колонізованої людством області Галактики близько сотні світлових ліг в діаметрі. Сфери, місця проживання людей, що населяють кластер, відрізняються різним типом розвитку, «сферичних регрессий», через трьох способів космічних подорожей. Колоністи найрозвиненіших сфер мандрують шляхом дуже дорогий телепортації, середні по розвитку добираються до місць проживання в гіперсна, найбідніші - звичайним польотом на «кораблях покоління». Романи безпосередньо не пов'язані, події розгортаються протягом багатьох століть. До циклу також примикає «Таро», фактично один великий роман, розбитий для зручності видання на три томи. Ще одна космопера Ентоні, «Металева жінка», про кіборга Елайза, яка рятує Землю від навали розумних інопланетних личинок, - це також один роман, виданий в чотирьох томах під окремими назвами.
Ще один фантастичний цикл Пірса Ентоні, «Бойовий коло», балансує на межі НФ і фентезі - постапокаліптична героїка про світ через багато років після атомної війни, яка знищила майже всю цивілізацію. Люди побудували варварське суспільство, де чоловіки періодично б'ються один з одним в «бойовому колі», і переміг всіх воїн стає Імператором. Така собі «конина», але без магії ...
У Пірса Ентоні є дивовижна риса, яка різко виділяє його серед іншої письменницької братії, - він неймовірно відвертий. На особистому сайті він уже п'ятнадцять років розміщує листи до читачів, де докладно розповідає про своє повсякденне життя, сімейні події, творчі плани, навіть про переживання і думках. Та й до своїх романів Ентоні зазвичай докладає спеціальні післямови, де відповідає на різноманітні читацькі питання і оповідає про обставини, які супроводжували написання книг.
Причому рівень відвертості часто шокує. Так, Пірс Ентоні абсолютно не соромиться комерційної спрямованості більшості своїх творінь. Зрозуміло, що письменники розраховують заробити на своїх опусах. Але чи багато хто здатні, подібно Ентоні, прямо повідомити, що даний конкретний роман писався, щоб оплатити ремонт даху авторського ранчо? Або що черговий «Ксанф» складений з думкою про рахунки стоматолога? Або що контракт на новий цикл дозволить відправити доньку письменника в хороший коледж і купити дружині нову машину? Як правило, автори про свої гонорари і їх призначення або повністю мовчать, або кажуть побіжно. Але Ентоні оцінює свою працю як абсолютно рівноправну угоду з читачем: один отримує свою частку ескапізму, інший - законний гонорар. І всі задоволені, чого тут соромитися?
Сьогодні Пірс Ентоні скоєно спокійно строчить купу абсолютно прохідних романів: на його рахунку сумарно близько ста п'ятдесяти книг (з них майже три десятка в співавторстві). Правда, Ентоні час від часу діяв як деякі відомі майстри комерційного кіно, які, заробивши на блокбастерах, знімають мейнстрім з прицілом на «Оскар». Автор «Ксанфа» періодично видавав несеріальние книги «з претензією», однак ніякого особливого резонансу жодна з них так і не викликала. Ймовірно, тому останні спроби письменника звернути на себе увагу критиків і фендому припали на середину 1990-х.
3 вересня 2009 року в родині Пірса Ентоні трапилася трагедія - раптово померла старша дочка Пенні, після чого внучка письменника, Логан, перейшла на його піклування. І Ентоні не забув поділитися переживаннями зі своїми читачами. Можливо, це ще одна причина його безперервної популярності: Ентоні відноситься до шанувальників як до істинних друзям, близьким людям, і отримує адекватну відповідь.
Всі останні роки він живе у флоридському містечку Інвернесс, на власному ранчо, і продовжує випускати по парі романів на рік. Адже потрібно відганяти від дверей злого вовка ...
© Борис Невський
Переклала на українську мову 7.04.19 18.00
ID:
832009
Рубрика: Проза
дата надходження: 08.04.2019 09:57:56
© дата внесення змiн: 08.04.2019 09:57:56
автор: Тома
Вкажіть причину вашої скарги
|
Дякую!
