Говори... Говори ... Зроблю вигляд що ніби чую.
А ти знаєш, як час лікує?
В суперечці між світлом й тьмою
Я змогла залишитись собою.
Марно віриш , що все покину, що на зустріч тобі помчу.
Досі думаєш, що люблю!?
Серед шелесту книг старих
Стук сердець назавжди затих .
У склепінні німої ночі, щось сильніше душевних змін
Хтось навчив підійматись з колін.
Тобі дивно, що ще жива...
Я ж з кайданами доповзла ...
Досі хочеш заплутати шлях, досі вперто не йдеш убік.
Твій вогонь вже й тебе обпік
У відлунні чужої біди.
А ти говори ... говори ...