«Відпусти мене, бісова сило!
Примхо, волю дай!» — я благала, молила.
І враз... відпустило ...
Вже весна ... Тепла днина настала..
Серце б'ється нерівно і тихо ...
Від кохання відхід, мов від тифу ...
оригінал:
«Отпусти меня, адова сила!
Окаянная блажь, развяжи!» — я молила.
И вдруг… отпустило…
Вон уж март… дни хрупки и свежи…
Сердце бьётся неровно и тихо…
От любви восстаём, как от тифа…
