Де, скажи, твоя казкова ніжність?
Вчора ж запасали вдосталь ми.
Губ і рук, і слів свята надійність
Тайною ховалась між крильми.
Трепет особливий від кохання
Досягав невидимо сердець…
А тепер ночами душ зітхання.
Де моєї ніжності співець?
Темна ніч, мов переспіла вишня.
Досвітку очікую сама.
Як же розбентежує затишшя
І коли вже скінчиться зима?
Зріє ранок звуками і світлом,
Контур постає уже новий.
Знов за ніч думками, непомітно,
Списаний блокнотик чорновий.
Таїну щоденника прикрила,
Я до неї потім повернусь.
Що в мені не так? Я ж не безкрила!
То коли я виберусь з півсну?
Ти за ніч: то поруч, то незримий,
То над ранок сонцем до вікна…
Не сумуй і ти, весна в обійми
Візьме й подарує зустріч нам.
Классный стишок,про переживание,нежную любовь...
Но не все её достойны,так что переживать за такими не стоит.
А свои крылья надо расправлять!Они у Вас точно есть раз так чувствовать умеете нежно..)))
" Ти за ніч: то поруч, то незримий,
Вам "5". 
