ВОНА: Давай, з тобою рахувати зорі,
В садку блукать, погода ж ось яка!
ВІН: Е ні, кохана, при такій погоді
Шукай собі деінде дурака.
ВОНА: Давай, у парі підемо до річки,
Плакучі верби там танок ведуть.
ВІН: Навіщо нам екстрим цієї нічки?
Морози й холоди такі деруть.
ВОНА: Нехай, серця по-справжньому палають,
Коханням гріють, хоч тепер зима.
ВІН: Звичайно можна, бо усі це знають,
Що в мене вже субсидії нема.
Пані Інно, прочитавши цього вірша, хочу порадити Вам долучитися ним до конкурсу з нагоди 130 річча народження Остапа Вишні – класика сатиричної прози XX століття...
Докладно на сайті: https://zeitglas.io.ua/story