Дівчина з тортом у руках
На вулиці у місті Щастя.
У неї прапор на плечах,
Бо паніці не піддалася.
Так заявляє всім про те:
(Щодня у будь-яку погоду)
Має позицію й протест -
Свою висловлює незгоду.
Незгоду з тим, що йде війна,
Дім захопили окупанти.
Їм не пробачить вже вона.
Тут хазяйнують диверсанти.
А Україна - її дім!
Любов до нього нескінченна.
Вона сама господар в нім,
А ці загарбники – нікчемні.
Не налякають вже її
Ні глузування, ні погрози.
Її підтримують в сім’ї,
Тож під дощем стоїть й в морози.
Бійців стрічає тут вона,
Що захищають Україну,
Засвідчить хоче їм сповна
Свою повагу і гостинну.
Армійцям в неї торт в руці:
Вони тут їхати повинні -
Сльоза скотилась по щоці,
Стискає прапор жовто-синій.
Я на ФБ побачила світлину цієї дівчини, але сюди поставити її, чомусь не змогла. ЇЇ звати - Явдокія. Зараз вона вийшла заміж і, здається , у неї все гаразд. Наші бійці її ім"ям назвали танк. Про таких людей потрібно писати і розповсюджувати саме серед них, щоб не боялись, і щоб знали, що ми їх підтримуємо, а не вбиваємо. Дякую за відгук!
Коли моя доця тікала під час обстрілів, то привезла з собою кілька сімей. Я мала змогу з ними спілкуватися і це спонукало до роздумів. ТО я Вам скажу так: там такі ж самі, але багато і не таких. Ми - місцеві у своїх домівках, відчуваємо коріння роду, поважаємо і шануємо своїх предків, додержуємось звичаїв, обрядів, пишаємось цим.. А там люди без свого "коріння". Зірвали звідкись, привезли пересадили, а хто вони саме, то того і не знають.. Тому все так і вийшло.. Дякую за відгук !