Вона зсередини світилась, як ліхтарик,
Вуста гарячі гріли мої губи,
Все тіло тріпотіло палко жаром:
Цілуй мене! Цілуй мене усюди!
Жага казкова огорнула простір,
Рожевим маревом над ковдрою пливе,
По стінах бігли тіні, наче монстри,
І розчинялись, ледь торкаючи, живе.
В дурмані божевілля стогнуть рухи,
Легкими зойками відлічують хвилини,
Сплітаються, як віти, наші руки,
Кохання шепіт аж до Бога лине.
