Ранок в плавнях.
Маревом пливе п'янкий дурман,
Постріли повітря розривають,
Павутиння у росі, густий туман
Крижень з присвистом щоразу налітає.
Кожен кущ горить немов свіча -
В осені палітри повні фарби,
Я рушницю притискаю до плеча,
А мелодія луна коштовним скарбом.
З дитинства учили і мати і тато:
Живи щодня, неначе день останній
Стріляй тоді, коли не можеш не стріляти,
Люби лиш ту, яку не можеш не кохати,
Шануй лиш справжню дружбу без вагання.
Не жалкую, що не гро'шей, а багато друзів
Совість чиста, як осінній день
І співає, наче жайвір високо у лузі
Гарних, світлих і замріяних пісень.
Ще літають крижні стрімко понад ставом,
А рушниця все нудьгує за плечем.
Рідну землю, Україну славим
І героям нашим шану віддаєм.
З дитинства учили і мати і тато:
Живи щодня, неначе день останній
Стріляй тоді, коли не можеш не стріляти,
Люби лиш ту, яку не можнеш не кохати,
Шануй лиш справжню дружбу без вагання.
