Ми ніколи так не помилялись,
Як ми могли подумати про це?
І все частіше віддалялись.
І де ж любов, де клята та живе?
Чи була розклука наша помилкова?
Я думала, що зможу жити,
Але твій голос - то є моя колискова,
Що здатна рани заживити.
І все частіш тебе не вистачає,
Не здатна спати по ночам,
Здавалося б, ніщо не заважає,
Лиш тя́жкий сум по твоїм очам.
Шкода, що я так пізно все збагнула,
Що ледь не втратила тебе.
На щастя, що тебе все ж повернула.
Хто ж ще цей безлад розгребе?
"Не будем разом й поготів" -
Одне до одного ми кля́лись,
Гадали, що нема ніяких почуттів.
Та ми ніколи так не помилялись.
