У місті тривав марафонський забіг,
як завжди, спричинивши транспортний колапс.
І ті, в кого часу було вдосталь, прозапас,
не помічали жодних змін
у внутрішній організації світу,
вдосвіта минали марафонців загін,
не відчуваючи дискомфорту
навіть у знятій з чужого плеча кофті.
Ті, хто звикли відкладати все на останню хвилину,
не встигаючи в життєві дедлайни,
в кінцевому рахунку були змушені
бігти повну дистанцію,
обганяючи марафонців на долі секунди.
А ще бути ті,
бо завжди такі бувають,
що вірять у чудо,
у запланований вищими силами
збіг обставин,
зустрічали серед марафонців
колишніх коханих.
І з кожним наступним кілометром
нарівні із зайвими калоріями
втрачали від подиху вітру букви
"к", "о", "л", "и", "ш", "н", "і"
і розривали фінішну стрічку грудьми
у давно старому і знову новому статусі.
