Я п'ю холодний чай і розбиваю мрію,
Я топлюся в думках аж на самому дні.
Залиш своє тепло, я трішечки погріюсь,
Ти цілий всесвіт завинив мені.
Закрити очі, дихати тобою,
Як небеса вдихають океан.
Тримати руки, міцно, аж до болю,
До скреготу зубів й душевних ран.
Не хочу бути поруч тимчасово,
Ми не підвладні часупростору тепер.
Нехай не буде надто все прозово,
Не загуби мене в якийсь четвер.
Візьми собі мене на згадку,
Як медальйон, як золоту монету.
Нехай життя розтавить свої крапки
І стануть на місця мої планети.
