Обожнюю за несподіваність,
То моя втомо, то любов,
Тобі властива та замріяність,
Що подаруєш мені знов?!
Столице, ти для мене загадка,
Хоч не пульсує твоя кров
В муках заторів, та негадано
Знайдеш ти тут свою любов…
На іншому кінці… Чи березі
Друга прадавнього Дніпра…
Лукава, хитра, наче березень…
Зараз сувора, та не та
Вже будеш завтра. І не знатимеш,
Хто де коли тебе знайде….
Щастя, якого не шукатимеш,
В яке не віриш. Воно є…
Можливо поруч. В підсвідомості.
Не тільки в мріях. Прийде знов…
Чарівне місто випадковості
Віддасть тобі свою любов…
Утілену в чужому образі…