Змирись із тим, що вже не та
Що за роки ти постаріла,
Була любов, то вже пройшла,
А ти щось більшого хотіла.
Не мрій, про нього, зупинись
Довгі роки даремно пронеслись,
Якщо насправді ти кохаєш,
То відпустити його маєш.
Не зволіукай, не супереч,
Можливо ненароком оступився.
Сімейний він, а не вдівець
Пізніше зрозумів, що помилився.
Допоможи йому межу здолати,
Бо він продовжує кохати.
На роздоріжжі між думками,
Потай живе із помилками.
Крадене щастя, та доля чужа,
Були почуття зігріті коханням.
Тяжкий біль відчуває душа.
Живе надія і помирає остання.
