Як щирість душі, сталу вином,
І істинність щиру, наче гріхом,
У зраду примхливу
не треба творити.
А просто любити
І віддано жити,
Не знаючи меж,
Вільно радіти.
Забути погане
Оте, що зрівняне
з недобрим і злим, непотрібним усім.
Ти лиш посміхайся,
Навіки віддайся,
Сонцю й дощу
Тому, що нетлінне
І тільки в погоді своїй може змінне.
Дорогами йди,
Не сумнівайся
Меті і коханню свому ти віддайся!
