І знову дороги невпізнані часу, ти знаєш
неначе пружини натягнуті душі, прости...
навшпиньки стаю і аж ген до краю небокраю
дощем зазираю і пишу надії листи...
коли усміхаюсь веселкою світ кольоровий.
голуб мене любий у щасті, так міцно в думках...
листи, твої мрії, я знову усі прочитаю...
блукаючи небом у тих невідомих світах...
де квітне майбутнє, торкаючись ніжно душею...
порвалися струни, пружини таємних жалів...
зійду тобі рідний у сяйві кохання зорею
голуб мене міцно, бо час шепотів, не хотів ...
