___І. Хто такий? ___
Диригентської палички змах – і оркестр симфонічний
Полонив всі серця. Білий птах, як соліст новорічний,
Віртуозно обняв мікрофон, інші – парами в танці.
Тільки зграйка зависних ворон – в чорних плітках, поганці.
– Карррр! А ця, не така, як ми всі і не з нашої зграї.
Повстає проти роду краси, та ще й нас докоряє.
– Беремо ми своє, а вона... каже: "Чорррна крадіжка!"
Брати все, що блистить чорним нам з роду випала фішка.
– Притрусивши сніжинками чуб, вихваляється: Біііііла!
– Білизною святкових причуд всі вони захворіли.
– Грім війни, сльози, кров і пожар – для "героїв" не ново.
А вона молить: "мир!" замість "каррр". Ну й чудна їхня мова!
Окуляри зняв ворон-русак і прокаркав ледачо:
– Та не дама це, дрррузі, – козак. По ході його бачу.
Всі принишкли на мить: хто такий(?), одяг – білої слави,
Благовіст, Мироносець прудкий?
– А оце вже цікаво...
___ ІІ. Карнавальні персонажі ___
Припідняв білу голову птах – погляд в зал України…
Бачить – Сум шкандибає в бинтах, дивні тіні на стінах…
І обдерта Розруха в кутку в пентаграмі обрядів.
Страх здригається вже не від куль, не від вибухів, градів,
А від звичного скрипу дверей, від сигналу машини.
Божа Радість обходить людей… Все це – не без причини.
Орден Мухи вимощує трон. Хай Бог нечисть розрушить!
Спілка зграй журналістів-ворон триголовому служить.
І в Культурі шакали гарчать проти гімну Вкраїни…
Ось де корінь зла!.. Драми печать! Серп і Молот гієни.
Білий голуб, стряхнувши печаль, черкнув клавіші серця,
Бачить – неба святого вуаль в залі піснею в’ється.
(Звучить мелодія)
Він шукає надійне плече, з ким би разом у парі
Розігнати химеру ночей під акорди гітари.
(Акорди гітари)
___ ІІІ. Пісня «Голуб миру» ___
Небо – в сірих дошкульних димах, серце – в путах жорстоких.
Покриває народи пітьма, на очах – поволока.
Розум – база військова. Війна! Князь злоби верховодить…
О, не іграшка – куля земна! Зупинися, народе!
Приспів:
Мир вам, люди планети Земля! Мир пригніченим душам!
Задля сміху щасливих малят об’єднаймося в дружбі!
Чи не краще, щоб дружній сім’ї замість грохоту танків
Раювати під трель солов’їв в срібних росах світанків.
Голуб – білий пречистий святий приземливсь на кордоні
І не сів де-небудь на землі, а в солдатські долоні.
Мир вам! То не гра віртуальна – війна. Смерть – її нагорода.
І не іграшка – куля земна! Зупинися, народе!
Приспів:
Мир вам, люди планети Земля! Мир пригніченим душам!
Задля сміху щасливих малят об’єднаймося в дружбі!
Чи не краще, щоб дружній сім’ї замість грохоту танків
Раювати під трель солов’їв в срібних росах світанків.
