Раз сталось, що зібрались разом
Душа і тіло, дух і розум…
До того ж, на усе те трястя,
Зчепилися у поглядах про щастя:
Душа:
Летіла б і летіла -
Мені у х...мари — дай но, Боже, крила!
Не знаю і не хочу знати меж!
Чи може бути щастя без пригод! Авжеж?
Тіло:
Душа, мені пригод ніколи не кортіло -
На сонечко, пісочок, краще пляж -
Коримить, поїть, любить, масаж…
Ось щастя! А пригоди — діло?
Дух:
Для мене щастя лиш гармонії служить -
Робить, писать, боротися, творить!
У муках творчості, у подоланні перешкод,
У протидії силі чи напасті -
Як нагорода — перемога! Ось де щастя!
Розум:
Послухав вас — аж голова болить:
Усі ви різної, як бачу, дуже, масті…
Мені вас треба спершу зрозуміть,
А потім так порахувати і зробить,
Щоб ви у мирі жили — це є щастя!
Мораль
Якби ж то тілу дали крила,
А духу сили і постійні перемоги,
Душа волала і кудись носила…
Без розуму — пусті усі дороги.
