Я обріжу своє довге волосся
(хай воно нікого не вабить),
Розмір грудей (нульовий зовсім)
Я заховаю у светр дірявий.
І не залишу тобі жодних шансів
закохатися у красу.
У мене немає чим тебе звабити-
Зраджене серце несу.
Кажеш очі у мене гарні?
Не буду дивитись на тебе я.
Кажеш єдина твоя кохана?
А як же та, що до мене була?
Кажеш серце моє залікуєш...
Як же хочеться вірити і...
Та я не можу тебе покохати
Інший живе в душі.
Скільки мрій і думок поховала,
Скільки сил віддала і життя,
Ким була я для тебе, коханий?
Крок за кроком до забуття...
Чи заплачеш, коли не стане?
Чи згадаєш за сотню літ?
Бачиш, вечір прийшов примарний
Шле тобі він весняний привіт.
(Альона Хомко, березень 2017)