Село завмерло на старій світлині,
сади між хатами тісняться, як в раю.
Роки біжать, як ріки швидкоплинні,
перегортати спогади я не перестаю.
Таким село, яким було давніше,
сховалось в серці і думках моїх.
З дитинства залиши́лось найцінніше:
стара черешня і старий горіх.
Не бачу я волошки у пшениці,
і плями маків зникли із полів,
всі журавлі покинули криниці,
камінний хрест лиш досі уцілів.
До джерела на схилі в’ється стежка,
там білий хрест вже сотню літ стоїть,
навколо мальвами тут вишито мережку,
й вода джерельна тиху за́гадку таїть.
Церковний купол серед лип жовтіє,
село під вечір курить в димарі,
щороку хоч світлина і марніє,
стають яскравішими спогади старі.
26-28.02.2017
