Ти до мене прийшла на поріг,
Вибачалась, що так запізнилась.
Це пусте! І те зовсім не гріх,
Що в дорозі ти так забарилась.
Стала під хризантеми кущем —
Жовтий плащик, червоне волосся
– Свої сльози дарує дощем
Гарна жінка по імені Осінь.
Може разом поплачемо ми,
Не забувши всіх болісних витрат,
Може легше удвох нам іти до Зими,
Крок за кроком, під музику вітру.
від дущі 
