Зів'яле листя, сонні ще квартири
Мина мій зір. Кудись собі іду,
Бо хочу жити у цім сірім світі.
Чи барв багато в ньому я знайду?
Якась депресія, бо ба - надворі осінь.
Ні, я не скаржусь, то не самота!
Я маю друзів чи втрачаю їх поволі?..
Лиш ти зі мною назавжди, моя журба.
Закрапа дощик холодно на плечі,
Туман покриє світлу далечінь.
Прийду додому і дістану теплий пледик,
Заварю кави і завмру в вікні на мить.
Ти знов проходиш тихою ходою
По цій землі, і по душі моїй.
Скоро природа в сні завмре німому.
І ти підеш, лишивши ці думки.
