Ти озиваєшся в мені дощами-
Холодними й марудними.
Вже почуття покинули причал
І естафет не буде.
Я пам'ятаю день злочасний,
Коли хвилини падали травою.
Коли хотілось зрізати колоски,
Чи просто бути поруч з тобою.
Викреслити завжди важче,
Ніж тимчасово забути,
Відкласти в скриню.
А потім ночами ридати
Чому ми усе не змінили.
Я не люблю дощі,вони не змиють правду.
Я не люблю вино ,воно завжди п'янить.
Ти був не тим,не тим і залишайся,
Переведи годинники і хмари розведи.
