Любов – це не в гаю́ ставок дзеркальний,
В який дівчи́на може милуватись,
Вона пронизлива, наче гудок вокзальний,
І кличе з самолюбством розпрощатись.
І в неї є приливи і відливи,
Уламки кораблів, свинцеві кулі,
Відомі їй шторми́, раптові зриви,
Міста́ у океанах затонулі.
І золоті скарби́ в залізних скринях
Пильнує прозорли́ве її око,
І перли, які навіть в сновидіннях,
Вам не намаряться на дні зовсі́м глибо́ко!
