Де мова тішить слух, де Борисфен ревучий,
Лежить в долонях милістю Богів.
Могутні води омивають кручі,
Поміж крутих, високих берегів.
Вже сила звідти струменіє, дужа таємнича,
Під Покровом Святої Булави.
Новий гряде, привабливіший звичай,
Творці почули наші молитви.
Несуть уже волхви, дарунки і порфиру,
Вкраїни — неньки виріс Отаман.
Над злим, старим занесено сокиру,
Зустріне скоро Гетьмана Майдан.
Свою возьме у руки, матір Україну,
Полине з нею в світ на кораблях.
Новий порядок сколихне рутину,
Без зайд й чужинців обираєм шлях.
Ми прокладем новим, початок здвигам,
Нас поведе Наш... обраний Ватаг.
Ярма неволі скинемо кормигу,
Заради честі, гідності і благ.
Нова Вкраїна, сонячна, в віках засяє,
Як Фенікс птиця... святиться зоря.
Стебло ростком могутнім забуяє,
І світ проснеться... в славі Кобзаря!
Приємно друже за твою рецензію 
Чудовий вірш!
