Нічого навкруг окрім темряви
На чорних її сторінках
Законів нашкрябані літери -
Думки шоколадних пресвітерів
Вугіллям по чорних дошках...
Читають оте чорні злидарі
У темряві шлях бідолах...
Щоночі розносять їх митарі -
З душею, як чорна смола
Корони зубами стискаючи:
Як впаде ще хтось підбере!
Навпомацки, світ уникаючи,
Як кріт, як черв'як, що гребе!
Цукровий король весь у чорному -
Блювотної совісти слиз,
Хоч вкрив він себе позолотою -
Та враз почорніла від сліз.
Їм мариться чорний сет ката,
Глибоке провалля в кінці,
Чи чорна із гратами хата,
Із темряви тіні-гінці...
Не ангелів чорнії крила,
І чорного ворона крик,
Напнуті на мачти вітрила,
Із темряви кольору лик.
Гіркий шоколад влитий в кварти,
Рідкий, зовсім темний світанок
Замовить собі у шинкарки
Шмат темряви на сніданок.
Як тільки півні згорлають
Прокинеться сонце-народ
То склепи те все поховають
Й проллється враз світло свобод
У часі живого і світлого
Зламаються струни пітьми
Заграє нова пісня Вічності
Засвітить новими людьми.
