На встелених горбочками полях
Блукала довго, не знайти щоб сина...
Молитвами й сльозами плівся шлях,
Бо хтозна, де була її дитина.
Шукала... й не бажала тут знайти...
Вглядалась, вірила, що тут його немає!
А в голові лунало: "Йти, йти йти!"
І далі йшла - хоч знову день минає...
Виходила у місто, між людей
Й ніхто не бачив, як те серце крає...
Душа горлала, рвалася з грудей -
Бо любих оченят не вистачає...
Чекала звістку... Вірила у сни...
Молилась Богу, небу, всьому світу!
Благала, щоб верталися сини
І завжди з матерями були діти.
"Тепер і назавжди. Придніпров'я" художник Юрій Нагулко.
так, страшна, Світлано. Дякую за відгук)
Щемко, та ємко, Віточко! 
