Кохана, кохана, моя в серці рана,
Мій біль не стихає, не гасне – горить.
Кохана, кохана, чому ж ти так рано
Мене залишила за лічену мить?
Кохана, кохана, молюсь до світанку,
Прошу й підіймаю я руки у вись,
До віку на тебе чекаю на ґанку
Прийди хоч на хвильку, до мене вернись.
Багато, багато, хотів я сказати,
Тобі, моя Ладо, пробач, що не зміг,
Про те, що в житті нас зуміло зв’язати,
Про те, як ми несли сім’ї оберіг.
Багато, багато хотів ще б сказати,
Багато щасливих і радісних слів,
Бабуся безцінна, ти золото мати,
Ти ж доля моя, сказати б хотів.
Кохана, кохана, моя ти жадана,
Моя ти найперша й остання любов,
Ти Господом Богом була мені дана,
З тобою зустрітись хотів би я знов.
Кохана, кохана, лишилась надія,
Волаю до Бога, щоб десь і колись,
Щоб знов наші долі, із Божої Волі,
Зустрілись, з’єднались, в єдину злились.
Кохана, кохана,
Моя в серці рана,
Навіки кохана моя!
ID:
733904
Рубрика: Поезія, Присвячення
дата надходження: 17.05.2017 22:27:34
© дата внесення змiн: 17.05.2017 22:27:34
автор: Господар
Вкажіть причину вашої скарги
|
