Коли крізь хуртовинну сніжну зиму
Відчутне соромливе дихання весни,
То для кохання, на межі відлиги,
Торкнеться серденька чутливої струни.
Від снів солодких серце оживає…
Напевне, саме в міжсезоння дні такі
Життя в природі знову воскресає,
Народжуються ніжні проліски лісні.
В душі також весняні чічки квітнуть,
Торуючи дорогу свіжим і старим,
Невловно прокидаючись повільно,
Великим, світлим почуттям святим.
17.02.2013
