Маленька блакитна квітка
Звела голівку з під снігу,
Не може чекати довше,
Бо кличе її весна.
Хотіла вона дрібненька
Відкрити блакитне око
І глянути в синє небо,
А там холоди, зима.
І хмари такі похмурі,
Не гріє весняне сонце
Маленьку блакитну квітку.
Не вчасна іще? Дрібна?
Хоча так хотіла жити
І радістю гріти серце.
Маленький блакитний вогник.
Не згасне в снігу вона.
