Як джин із пляшки, вибрався самум
З цупких обіймів жовтої пустелі
І ним заволодів незнаний сум
Ну, скільки ще крутити каруселі,
Мільйони літ пісок перекидать
Сюди-туди, кочівників лякати
Оазиси розкішні засипать
І потім за собою прибирати?!
Набридло! Ніби хто штрикнув ножем
В байдуже серце, що не знало горя.
І, обійнявшись міцно з міражем,
Самум гайнув до Середземномор’я.
