На якусь мить здається що ось-ось,
І станеться все те, що бачиш часто в снах.
Збудеться дивом все, що досі не збулось.
Все те, що часом застигає на вустах.
І в тебе шанс, один лиш на мільйон.
Одна година є для дива, може дві.
Це як падіння, як сліпий стрибок в каньйон.
Як сплеск, як вибух, тільки в голові.
І я дурна, будильник заведу.
Як не злякаєшся, подай мені хоч знак
Бо час стече, а я за ним у ніч піду
Зберу його піском у свій кулак.
І не розтисну більше я долонь
Життя немає шансів для усіх.
Якщо торкнусь вустами твоїх скронь,
То тільки зараз. Хочеш, псих?
