Сповий мене,весна,в квіткові шати
Як мати сповиває немовля.
Весною я не хочу сумувати,
Коли бажає жити вся Земля.
Ти прожени журний зимовий настрій,
Зігрій мене теплом квітневих бризів,
І зовсім скоро мій запал розквітне
Букетами пробуджених ірисів.
Візьми мене,весна,в свої обійми,
Такі пахучі й неймовірно ніжні.
Я гляну в твої очі мрійно-мрійно
З-під всипаної білим цвітом вишні.