він вчора несподівано з’явився -
моя велика радість – йде та йде -
м’яке очищення і легкість…
неначе він назавжди замете
старий непотріб , зайвий клопіт,
розчинить під собою бруд
не хочу думати,
що світ його розтопить,
проткнувши ребрами споруд…
ви скажете: колись його не стане
(неначе хтось живий пішов в далеку путь)
я ж як в дитинстві з’їм бурульку наостанок:
до зустрічі! приходь… про мене не забудь!
