З'єдную родимки на її спині цілунками
в незбагненні сузір'я.
Вона - окремий Всесвіт, з його дарунками,
з його законами та повір'ями.
Вивчаю згрубілими долонями
кожен вигин її тіла,
беру її в полон
від шиї та аж до самих гомілок.
Татуювання на її зап'ястях -
ніби символ помилок молодості:
якась банальщина на латині про щастя
та невипадкові випадковості.
Шрамик під її губою,
ледь помітний -
нагадування про дитинство,
в очах її самітність,
на шиї - з досвіду намисто,
яке нещадно тягне на дно,
та я тримаю її , не даю
потонути
мені все одно,
з її рук - хоч отрута,
з її револьвера -
хоч куля у скроню,
мені не страшно тепер,
я в її долонях,
що пахнуть тихим океаном,
прянощами та асфальтом
після зливи
я вкриваю нас із головою
та стаю щасливим.
