Хочеться у поле, де сині дзвіночки,
Де вітер гуляє і пестить квітки.
Де вранці росинки, неначе сльозиночки,
Виблискують в полі і гнуть пелюстки.
Де жайвір у небі нам пісню співає,
Про небо блакитне, його височінь.
Про сині волошки й про все,що буяє,
Про поле зелене, його широчінь.
Вийду я у поле і душа зрадіє,
Скотиться сльозинка по моїх щоках,
Подивлюсь навколо, де все так синіє,
Й з′явиться усмішка на моїх устах.
Затріпоче серце, як мала пташина,
І заграє кров моя молода ,
Замилуюсь небом, як мала дитина,
І засну у квітах, як тиха вода.